Ви стоїте на ринку «Автозапчастини» і тримаєте в руках нову фару для своєї десятирічної іномарки. Продавець запевняє: «Це оригінальне загартоване скло, служитиме вічно». Ціна вдвічі вища, ніж на сусідній полиці. Але фари виглядають ідентично — однаковий блиск, однакові рельєфи. Як перевірити? Насправді між пальцями у вас затиснутий не лише запчастину, а й фізику, хімію та трохи шахрайства. Розберемося без міфів.
Уявіть армію солдат, вишикуваних в ідеальному порядку. Це — силікатне скло. А тепер уявіть натовп людей на музичному фестивалі, які тримаються за руки, але стоять як попало. Це — полікарбонатний пластик. На молекулярному рівні саме так вони і відрізняються: аморфна, але жорстка структура скла проти довгих, заплутаних полімерних ланцюжків пластику.
Полікарбонат же — це термопласт. При нагріванні він плавиться, а не ламається. Він легший, гнучкіший і в рази краще протистоїть ударним навантаженням (саме тому його люблять виробники). Але він м'якший. Звісною подряпину на полікарбонаті залишити набагато простіше.
Це найпростіший спосіб, який не потребує нічого, крім вашого нігтя або металевого предмета.
Скло видасть високий, дзвінкий, прозорий звук. Він буде лунати довго, з легким вібранням, наче кришталевий дзвоник. Це через жорстку структуру, яка добре передає коливання.
Пластик звучить глухо, низько і коротко. Щось на кшталт «тук-тук», без продовження. Енергія удару поглинається полімерними ланцюжками, і звук гасне миттєво.
Тут вам знадобиться трохи часу і спостережливість. Фізика проста: теплопровідність скла значно вища, ніж у пластику.
З досвіду перевірки: взимку в неопалюваному приміщенні скло буде холодним навіть після тривалого контакту з рукою. Пластик швидко стане тілесним.
Найбільше інформації приховується не на передній, а на боковій поверхні. Візьміть фару і подивіться на торцевий зріз, місце, де скло/пластик стикається з корпусом.
Що шукати на краю:
Тут все просто. При однакових розмірах фари зі скла буде значно важчою. Різниця може сягати 2–3 разів. Якщо у вас є можливість порівняти дві фари на вагу (навіть на долонях), ви одразу відчуєте.
Приклад із практики: фара зі скла для Volkswagen Golf IV важить близько 2,1–2,3 кг. Аналогічна за розмірами пластикова — 0,9–1,1 кг. Різниця в кілограм — це не маркетинг, це фізика.
Уявіть, ви купили фару на розборці. Продавець гарантував скло. Ви приїхали додому і сумніваєтеся. Можна провести тест, який дасть 100% відповідь, але фару після нього, можливо, доведеться викинути. Робіть це тільки на власний ризик.
Знайдіть непримітне місце на фари, наприклад, верхній край, який буде прихований капотом. Візьміть гострий металевий предмет (гвіздик, канцелярську кнопку).
З силою, достатньою, щоб подряпати, проведіть лінію.
Примітка: деякі пластикові фари мають тверде захисне покриття. Подряпина може не пройти крізь нього. Тоді варто спробувати в місці, де точно нічого немає — наприклад, на самому торці.
Сьогодні підробки навчилися імітувати навіть звук. Ось кілька поширених схем:
1. Гібрид. Корпус фари — пластиковий, а от лінза (центральна частина) — скляна. Продають як «скляну фару». Технічно вони не брешуть, але міцність та експлуатаційні якості у такої конструкції гірші, ніж у повністю скляної.
2. Покриття-хамелеон. На пластик наносять товстий, твердий лак з високим вмістом кремнію. Він робить поверхню твердою (подряпин не буде), дзвінкою і холодною на дотик. Розпізнати можна лише по краю або вазі.
3. Маркування. На пластику іноді вибивають маркування, ідентичне скляному. Але є нюанс: на справжньому склі маркування завжди чітке, трішки шорсткувате. На пластику воно часто гладке, наче оплавлене всередині.
Якщо ви сумніваєтеся, і вам потрібна гарантовано якісна деталь, варто звертатися до перевірених постачальників. Наприклад, на сайті скло фари часто вказують не лише модель, а й матеріал, технологію виготовлення та точне маркування, що знімає 99% питань.
Це неможливе питання без контексту. Скло краще зберігає оптичні властивості: не жовтіє, не мутніє, стійке до подряпин. Воно «вічне». Але воно важче, дорожче і при сильному ударі розсипається, що може призвести до повної втрати світла. Полікарбонат легший, дешевший, безпечніший (не розсипається на гострі уламки), краще переносить вібрацію. Але він вимагає догляду: без захисного покриття швидко мутніє, жовтіє від сонця, легко подряпується. Для позашляховика, який їздить по камінню, пластик з міцним покриттям може бути практичнішим. Для ретромобіля, де важлива автентичність і довговічність — однозначно скло.
Так, і це роблять. Найсучасніші покриття на основі кераміки або нано-сіліконів роблять поверхню пластику неймовірно твердою, гідрофобною і стійкою до УФ. Але вони не змінюють щільності, теплопровідності та ваги. Тобто, за допомогою трьох наших тестів (вага, тепло, торець) ви все одно визначите матеріал. Покриття лише ускладнює виявлення на око та на подряпину.
Три основні причини: 1. Вага. Виробники борються за кожен кілограм для зниження витрати палива. 2. Дизайн. Пластик можна відлити в будь-яку, навіть найбільш вигнуту форму, що дозволяє створювати агресивний, складний дизайн. 3. Безпека пішоходів. При зіткненні пластикова фара менш травмонебезпечна, ніж скляна. Тренд задали європейські норми безпеки.
Можна провести звуковий тест (легко стукнути ключем) і тепловий (прикласти щоку до чистої поверхні після нічної стоянки — скло буде холоднішим навіть якщо салон прогрітий). А також уважно оглянути торець через відкритий капот. Найчастіше хоча б невелика ділянка краю видима. Якщо вона непрозора — це пластик.